Окупація

Переглянула інформацію останнього дня. Особливо фото "Хрещатик кольору хакі...". http://sug.kiev.ua/news.php?id_news=28016. Гостре відчуття окупації. І це наперпедодні 20-річчя української державності. Ті, хто дійсно щось робив для цього, жив цим або просто усвідомив парадокс історичної української бездержавності і знайшов у собі тінь знищеного всіма попередніми владами українця, нині не мають права голосу. Знаю, що серед них теж багато непостійних, зрадливих, підлих і просто дурних, а ще більше - байдужих. Але все ж... Просто, як бидло, затиснути на узбіччі Хрещатика тих, які прийшли висловити думку, що суперечить лінії панівній партії, - так цинічно чинять лише окупанти. Вони хочуть нав'язати нам свої цінності (тобто їх відсутність).
Інша річ - хто ж ми? Подекуди, у стані відчаю, хочеться кинути цим невідомим, які пишуть дотепні (цілком суголосні моєму баченню) репліки в інтернеті: таргани, імпотенти, коли ж Ви відірветесь від дисплеїв, скинете маску ніків-інкогніто? Нас же більше від люмпенів, вигідних системі бандитів!
Інколи думаю інакше. Про якийсь Майдан-2 у мене фантазій не було. Все-таки гідність українців не зламлена остаточно. Це показали і ті, хто зреагував на заклики лідерів опозиції і таким чином відповів на виклик історії. Але і ті, хто не мовчить у віртуальному просторі інтернет-мережі, теж впливають на показник здоров'я нації. Та, окрім здоров'я, потрібні інтелект і сила. Без цього опір окупації приречений на фіаско.