середу, 29 червня 2011 р.

"Нічні концерти"

Люблю я все-таки цю річ Бажана. Рука старого поета тягнулась до радіоприймача, і під впливом почутої музики народжувались вірші. Я теж наближаюсь до цього віку, коли вже "не спиться". Після   тривалого шаленого ритму, який вимагала дисертація, можу собі дозволити пізно ввечері бавитись пультом, гортати сторінки книг, шукати невідомо що в інтернеті. І думати. Зокрема над концертами. Так що ж було на майдані з нагоди Конституції? Нормальний патріотизм? куплена масовка Януковича перед судом Тимошенко? ностальгія за українською піснею? амністія ющенківських придворних співаків (Юлині цього ще не заслужили)? Принаймні, концерт сильно відрізнявся від того, що кілька днів назад приурочили до Дня молоді.
Цей семіотичний сигнал я ще не розгадала. Але часом я бачила в натовпі "майданівські" очі. То невже "надія є"?

Я повертаюсь до свого блогу. До себе. До нічних екзерсісів. Ймовірно, вони зафіксують не лише нічні концерти, але й те, як я змінилась (змінююсь, змінюсь), і те, як не змінилась (не змінююсь, не змінюсь). Останнє - маловтішне, але, мабуть, ілюзорне.