пʼятницю, 30 грудня 2011 р.

Напередодні вибору

Ще ніколи за 20 років Україна не опинялась в такому глухому куті безнадії. Буквально за добу повинні дзвеніти келихи, а стан такий, як писала Ліна Костенко - "душа до краю добрела". Завжди пишалась тим, що вміла контролювати себе, утікати від миттєвого у вічне. Але після обвалу сьогоднішніх новин - не можу.
Дякувати Богу, що є люди, у яких так само болить серце, відсутній страх і цинізм. Але нас замало, щоб знести цю Бастілію Дракона. Однак край, до якого ми дійшли, варто назвати словом, яке я придумала, пишучи про Хвильового - "надпрірвозність". Третього не дано: або в прірву рабської ганьби, або штурм Бастілії. Я вибираю останнє.

вівторок, 20 грудня 2011 р.

Ми в "гібриді"

Ще зовсім недавно ми сперечались про українську модель демократії. А тим часом - з рівня демократії з недоліками (ущербної) нас перевели до рівня держав-гібридів. Курс зрозумілий? Скоро можна опинитсь, як Росія, в колі авторитарних держав. А далі - все ж туди, в сонячне минуле тоталітаризму.
Ну і що? Хтось махне рукою. А я вже на своїй шкірі відчула цей "гібрид". Вчора майже прямим текстом мені дали зрозуміти на прийомі в чиновника: давай хабар... Якось пощастило мені, що жодного разу в такій ситуації досі не опинялась. А тепер - прийдеться звикати?
Чи не набрид вам "гібрид"?