субота, 6 серпня 2011 р.

Квитків на Київ нема (без Юлі)

Хочу бути в Києві. Важко змиритись з власним безсиллям і безпорадністю перед цинізмом можновладців і мовчки спостерігати за ґвалтуванням свободи. Де наша "міліція з народом"? Завтра вона буде перекривати дороги тим одиноким сміливцям, які вирушили на Юлин Київ.
Та що дивуватись міліції? При таких "інтелігентах" чи може бути інакшим зашорений військовик чи звичайний обиватель?
Кожного з підписантів резонансного звернення до през. знаю, з деякими спілкувалась. Якщо по правді - "народ такий, добрячий, та плохий". Кожного хочеться запитати особисто: як можна декларувати якісь загальнолюдські цінності, а чинити так примітивно-холуйськи? Та кого питати? Найневинніша нібито у цій когорті Богомолець... Та надто довго вона входила в роль багатогранної іконоподібної особистості, їй треба проміння від слави влади... Фальшиве золото без них не блистить. Цікаво: знаменитий її прадід народився у Лук'янівському СІЗО. І тепер ініційований нею лист (псевдоініційований, але і в ділових зверненнях Богомолець до президента, що вона сама опублікувала, той "рахат-лукум" таки перевищує міру можливого) освячує шлях у Лук'янівське СІЗО єдиної лідерки опозиції у квазібілоруській Україні.    
Диву даєшся короткозорості Забужко. Яке там золоте правило: інтелігент завжди на боці слабшого, завжди в опозиції!.. Ото вже забужківський український ментальний бзик ("щоб у сусіда корова здохла"), що сконцентрувався в гендері: кожну впливову жінку в Україні вона топить словесною отрутою. Для неї нема різниці між підписантами "за Юлю" і "проти Юлі" - всі нібито нещасні жертви. Людей, що з різних причин не залежать від влади і висловлюють свою позицію вона прирівнює до тих, хто будь-як намагається вберегти своє посадове крісло або його ілюзію. Очевидно, кожен з них має свою мотивацію та аргументацію. Скажімо, "рятую для України інститу/академію/клініку" ціною компромісу. Ні ж бо! - краще втратити інститут, ніж віру в чесну національну інтелігенцію. Бо це гаплик Духу.
Та Бог з ними. Чи велика втрата? - коротичі, цибульки, танюки. Маю втіху лише від того, що так категорично і різко плюнула на них громада веб-серфінгістів. Інколи, читаючи реактивні репліки на те чи інше інтернет-повідомлення, смієшся і плачеш від дотепної оцінки народом своїх так би мовити речників. Тю, та вони набагато розумніші і порядніші, ніж ті, хто ходить в золотавих рамках ВІКІПЕДІЇ по грішній землі.
А до Києва треба їхати. ЮВТ - знакова персона. Для когось "Юлька" (так чомусь говорить і моя гостя, що причисляє себе до київських "шістдесятників"), для когось "Юлія Володимирівна" (так, переповідаючи теленовини сусіду, називала її ялтинська бабуся у халаті з волошками). Кинули за ґрати Юлю, але погляньте уважніше на небо - воно "в клітинку". Це і є перспективи України.
Сьогодні на вечорі пам'яті Лесі Українки буду розказувати про похорон письменниці. Та чи про Лесю будуть мої слова?


3 коментарі:

  1. дуже люблю Лесю Українку, у студентські часи іспити з літератури здавав автоматом лесістці Любові Дергаль, вона була дуже строгою, зазвичай кидала заліковки, іспити/заліки з першого разу здавали одиниці, а автоматом я один... я не хвалюся, просто не дуже зрозумів зв'язок Лесі і Юлі Володимирівни, - ось спеціально для Вас шукав, знайшов Монтян, багато з чим можна не погодитися, але там є й раціональне зерно, почитайте, будь ласка
    http://infocorn.org.ua/news/urn:news:3D7FDEB3

    ВідповістиВидалити
  2. Любов Дергаль знаю. Ваш автомат у неї дає підстави для поваги. Щодо Монтян. Давно і принципово її не читаю, хоч спочатку цінувала в ній певну свіжість поглядів. Насамперед відштовхнула вульгірність у квадраті цієї пані-непані. Однак не проігнорувала Ваше посилання. Важко сперечатись з раціональним зерном, яке, мушу визнати, є у дописі Монтян. Та передусім це голос обивателя. Загалом Монтян - речник обивателів, вуркаганів, соціального прошарку, налаштоване все на світі пояснити через мат. Позиція неефективна, неконструктивна, для того, щоб випустити пар (вважаючи себе розумнішим за інших).
    Щодо Вашого питання. Надто масштабне для короткої відповіді. Але за питання дякую. Була б рада мати серед своїх студентів таких допитливих. Поки що скажу одним пунктом. Перечитувала документи про похорон Лесі. Як процесія повільно йшла в оточенні поліції, як на кожному куті, кожній вулиці збільшувалось число поліціянтів, а невелика кількість тих, хто проводжали письменницю в останню путь (біля 700), були змушені миритись з усіма заборонами. Так само рухався по Хрещатику автозак.
    І в Імперії, і в своїй Україні згущується кількість поліцаїв навколо тих, кого бояться. Боялись Лесю, бояться Юлю.

    ВідповістиВидалити
  3. Ви знаєте Любов Яківну? - просто щасливий! Я її дуже давно не бачив, був у відрядженні у Мелітополі десь у 2005, випадково стрів...
    Щодо Монтян, згоден на всі 100%, але вона ріже правду-матку - як на мене, сьогоднішнє безглузде суспільство потребує саме такої інформації.
    Щодо боязні. Так, це було страшне видовище. Триста дядьок озброєних в три кільця обороняли жінку... Якщо влада боїться, її досить трохи підколупнути, і розвалиться, що, власне, найближчим часом і станеться...

    Певно Ви маєте рацію щодо Лесі, після того, як написав Вам коментар, перечитував деякі вірши... Дійсно, є якась паралель.

    Щиро дякую Вам за відповідь!
    І щиро щасливий, що знайшов в інтернеті людину, яка розуміє Лесю.

    ВідповістиВидалити