вівторок, 29 січня 2013 р.

КРУТянський день (уродин)

Правду кажуть, якщо Тобі дається забагато, то це розбещує. Сьогодні аж забагато (і несподівано!) було вітань, подарунків. Від того дійсно відчуваю себе цілком розбещеною. Поспілкувалася з найближчими "далекими", посиділи у затишному сімейному колі, розглянула сюрпризи від колег і учнів.
Та все ж у кінці дня визнаю, що найбільш знічена подарунками, на які не заслужила. І за що це мені? Молодий чоловік, з яким я в житті спілкувалася десь хвилин 15, надіслав розкішний том праць Шевельова. А колишня студентка, в якої вряди-годи викладала, принесла мені ікону св. Світлани (Фотини). Ще не звикла до оновлення стіни навпроти: і кольрів ікони, і ч/б фото на книжці, що знайшла своє місце на головній книжній полиці. Заворожуюче фото: вже немолода людина просто йде дорогою, спираючись на костур - а погляд не відірвеш!..
Що ж, минула ще одна зарубка на віку. І поступово я звикну до ікони святої і світлини вченого скитальця. Але дивуватися життю не перестану. Невже? Як писала Леся, "І віра ця щира?". Боже, дай мені ще трохи часу на віру в дива.
Лише одного подарунку не дочекалася. Адже сьогодні День героїв Крут. Тільки ввечері змогла переглянути новини. Як скупо там згадується ця подія! Як мало людей згадує "мучнів-українців"! Але це вже інша мелодія. Її можна зіпсувати словами. Та і чи варто їх шукати, коли вже написані такі поетичні рядки:
Холодна тиша. Місяцю надламаний,
Зо мною будь і освяти печаль мою...
Я виноград відновлення у ніч несу,
На мертвім полі стану помолитися,
І будуть зорі біля мене падати.
(В. Свідзінський)



вівторок, 22 січня 2013 р.

Живий ланцюг 2013

І знову Ялта подивована. На Набережній, від готелю "Ореанди" до Макдональдса шикується юнь з синьо-жовтими розмальовками, стрічками і прапорцями. Цього року нас зібралося десь півтисячі.
І загалом ялтинці привітно реагували на акцію. Щоправда, цього року значно менше було скандувань. Очевидно, якийсь острах (або попередня розмова!) скував організаторів. Що, цілком ймовірно, стало наслідком виходу в студентський народ всього керівництва університету.
Чесно кажучи, враження двоїсте. З одного боку, це непогано, що всіх присутніх вітав ректор, розпочавши свій спіч українською, а навколо проректори аплодують з синьо-жовтими відзнаками. З іншого, щось насторожує... Є ж така мудрість: якщо не здатен подолати стихійний рух, треба його очолити.
Та залишмо недовіру, яка свідчить, що я вже типовий представник людей похилого віку. Насправді - це факт, який репрезентує зовсім інше обличчя Ялти. Студентський осередок омолодив її не лише зовні, але й за духом. Щодо університету, то... Направду в ньому створений осередок свободи, яка була завжди надбанням європейських вишів. Тут не тиснуть (майже) ідеологічним пресингом, проводяться акції з різним пафосом, або ж з таким успіхом  ігноруються різного виду події. Все тут є, але тихо і природно молодь прихиляється до української ідеї-мрії, яку нікому так і не вдалось сформулювати. Але вона є, витає в повітрі, струменіє в очах юнаків і юнок, які піднімають руки в живому ланцюзі.




Це - Ялта. І разом нас багато! 

неділю, 13 січня 2013 р.

Щедруємо!

Сьогодні вперше у сімейному колі слухали і співали колядки. Це перші колядки і щедрівки маленького Ярослава, якому щойно минуло 4 місяці. Слухав, широко відкривши очі, і навіть намагався підспівувати. Дай Боже, щоб при звуках цих дивних пісень у нього завжди відгукувалося серце.