понеділок, 25 лютого 2013 р.

На шлях я вийшла ранньою весною...

Сьогодні - день народження Лесі. Вже певно чверть століття це для мене головне свято року. А рік цей особливий - минає 100 літ без Лесі. Звісно, тілесної. Бо вона (чи хай буде її слово) залишилися тут, з нами.
За моїми спостереженнями, у великих містах дні народження письменників, діячів культури згадують у вузькому колі, більш формально. А в маленьких містечках і селах залишився потяг до народного гуляння. У нас ситуація особлива - Крим, який тільки пізнає Україну. Тому гріх не використати кожну нагоду.
До речі, останнім часом, мені здається, Крим охоплює політоманія. Принаймні Ялта "сіла" на Шустера всерйоз (а я його перестала дивитися, хіба фрагментами, або ж читаю). Останніми днями, куди не зайду (магазин, перукарня, маршрутка), - скрізь обговорюють останню передачу. І в один голос нападають на свободівців та ударівців. Цікаво, що ще недавно ялтинці дружньо критикували "регіоналів", емоційно і відважно. Здавалося, відбувається переворот в свідомості. Але як тільки на горизонті з'явилися свободівці... Невже мають рацію ті, хто каже: "Свобода" - креатура бандитів-регіоналів.
Але я відволіклася. Сьогодні, як завжди в День народження, біля пам'ятника Лесі, що найближчий до моря, було людно. І звісно, що абсолютна більшість з них "приведені". Але, як на мене, варто було хлопцям і дівчатам на короткий термін вирватися з коловороту щоденності та відчути трохи іншу атмосферу, іншими очима подивитися на пам'ятник, повз який часто проходять, пробігають...
Думаю, що кілька фото засвідчать: в мене є підстави для припущення, що недаремно я і мої колеги привели своїх вихованців до Лесі. Принаймні для мене це важливіше, ніж добра звістка, що міська влада (нарешті!) виділила кошти на кошторис ремонту музею (гроші це чималі, і кілька років після прийняття ухвал на найвищому рівні місту вдавалося їх ігнорувати).
Отож, останні дні зими. Але в повітрі вже бринить весна... Леся і ялтинці...




2 коментарі:

  1. ось тільки побачив, певно гугл гальмує повідомлення про нові публікації, а вчора глянув на блоггері - ніц нема, і ще собі подумав, як це пані Martiana не згадала Лесю,
    ми вчора згадували не тільки Лесю, 1938 року 25 лютого вперше пролунало: говорить радіо Запоріжжя - вчора спілкувався з нашими корефеями ефіру, людьми з надзвичайно красивими голосами... ниині будинок радіо захопили регіАнали, тому ми вимушені спілкуватися поза межами нашої хати... людям уже під вісімдесят і за, а голоси такіж звучні, щирі і мелодійні... раніше ми завжди - кругла-некругла дата - говорили в ефірі про Лесю... а тепер тюремний шансон зі всіх гучномовців... до речі, я "попрацював" з мамою, вона вже другий рік тєлік не вмикає взагалі, сидить в інтернеті, мамі 74, тому не дивіться тєлік навіть фрагментами, інакше зникне Леся...

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. "Contra spem spero", - як сказав недавно один футбольний коментатор )))

      Видалити