понеділок, 12 липня 2010 р.

Доктор Костецький

Один день вдома - оптимальний термін для повернення в дитинство. Встигла я багато. А головне - зустріла друга юності. Колишній шибайголова, який в студентські роки умів, по-котячому примружившись, спокусливо повторювати "Гори! Море! Шашлики!", тепер авторитетний лікар.
У регіоні, який ще донедавна називали депресивним, він зумів розгорнути на базі маленької амбулаторії справжній медичний проект, до якого тепер звертаються з ранку до ночі мешканці трьох областей. Вразив не так прект, як повна віддача доктора, здатного ігнорувати матеріальні дивіденди, повністю зосередившись на моральних. Дивовижною є його житейська оптика - він вміє бачити мудрих, гарних, сильних і душевно щедрих людей, як серед молоді, так і серед літніх фахівців. Власне, годину (яка переривалась постійними дзвінками з проханням проконсультувати) він говорив про таких людей з глибокою вірою в те, що Помаранчева революція стала точкою неповернення. Можна і треба працювати всупереч абсурдній владі. До речі, коли по телефону мого друга запросили до команди, що боротиметься за місцеву владу, відповів: "Мені це нецікаво". Але прикладає чимало зусиль, щоб до владного ешелону увійшли недурні депутати (абстрагуючись від кольорів), з прицілом на їхню підтримку тих, хто здатен на маленькі перетворення всупереч "стабільності".
Невже це той кучерявий хлопчисько, якого я знала? Невже це той чоловік, який пережив купу випробувань і впав у розпач (про що мені розповідали)? Невже людина з такою медичною бібліотекою і таким списком передплачених видань просто сільський лікар?
І невже можна після цієї зустрічі всерйоз сприймати ниття слабаків, яке перетворюється на постійний фон вувузел? А виявляється звук і колір світу, що нас оточує, може бути іншим.

6 коментарів:

  1. Шановна Мартіано, ви нічого не пишите вже біля двох місяців, мені трохи не зручно питати, чи все у вас гаразд? Вибачте за невеличку безтактність, порсто ні від вас ні від Папуші вже тривалий час ні рядка тексту.

    ВідповістиВидалити
  2. Дякую за несподівану увагу до моєї персони. Просто останні місяці докторантури висотують з мене всю енергію. Сподіваюсь, що небавом повернусь в число помірковано-активних блогерів. І, очевидно, буду з Вами дискутувати, бо ВАші дописи часом страх як спонукають мене до цього.

    ВідповістиВидалити
  3. «несподівану увагу до моєї персони»
    зізнаюсь, мене дуже цікавить Ваша думка. Стосовно дискусії, я поважаю професіаналізм і добре розумію наскільки Ваш рівень вищий від мого, хоч це й не означає що я не готовий дискутувати.

    ВідповістиВидалити
  4. PS. професіоналізм. як шкідливо кривлятися, мало не написав з двома ф, але всеодно припустився образливої помилки. Дуже часто набирав це слово в як самохарактеристику нинішньої владної команди.

    ВідповістиВидалити
  5. Тю, ми ж не на професійні теми спілкуємось в блогах, а ділимось своїми поглядами на життя, що витікають з особистого досвіду. У цій сфері немає рангів, а тільки запеклі ринги (даруйте за поетизм).

    ВідповістиВидалити
  6. ми ж не на професійні теми спілкуємось в блогах — професія, освіта, коло спілкування все це має значення. Вимір у якому живу я, наскільки я розумію, майже не перетинається з Вашим.
    У цій сфері немає рангів, а тільки запеклі ринги (даруйте за поетизм). — це швидше про форумні суперечки. Блоги для спокійніших роздумів та емоційніших рефлексій :).

    ВідповістиВидалити