Багато років цей день налаштовував мене на інше. Леся - дама сувора, вона лицемірства не прощає. Але й вчить не зловживати пафосом...
Будемо вчитись жити "за Януковича". Навіть більше - створювати громадянське суспільство, інтенції до якого звів нанівець Ющенко. Загальновідомо, що негативні емоції володіють більшою рушійною силою, ніж позитивні.
Але перші голоси, які намагаються авторитетно звучати всупереч..., схиляють мене до думки про природжений мазохізм нашої ментальності. Українці все зроблять задля того, щоб було гірше, а потім отримують кайф від видимості власного героїзму. Я все про тих же сверстюків і забужків, які свідомо підштовхували Україну до коронації Януковичем, а тепер, бачте, починають ставати з ним на прю.
Ну ось, я ще раз собі довела, що також українка, бо не хочу бути овечкою з пастви Тягнибока або Сверстюка. Не закладений у нашу свідомість ген єднання. Але чому не минається старосвітське шукання месії, сподівання на ідеального найманого службовця (президента) з "глибоко національним обличчям", замість того, щоб на віражах історії просто прорахувати наперед кілька кроків?
Отож - завтра 25-е. Думаю, що у товаристві, серед якого я проведу цей день, навряд чи часто будуть згадуватись слова "інавгурація", "президент" і т. п. Якщо так, то нічого й не сталось. Все залишається по-старому. Одного б хотілось: щоб часом Герман, яка любить велично демонструвати, що засвоїла шкільну програму, не згадувала імені "Леся Українка", "День народження" і т. п. Не говорили б про "перемогу демократії", яка давно підмінили маніпульованою "охлократією", причому гордовиті пани з Америки і Європи роблять вигляд, що цього вони не помітили, а насправді скоріше їх влаштовує тиха й тупа Україна.
Хай там буде їхнє свято, а у мене - своє. Не останнє ж?
Публікації
а насправді скоріше їх влаштовує тиха й тупа Україна
ВідповістиВидалитиПравда Ваша, давно вже так. Голодоморів і геноцидів вони ніколи не помічали.
Не буде у нас ніколи європейської інтеграції, тепер це ясно як божий день, ми інші, не Азія і не Європа. Нічого поганого у цьому немає, давно пора було навчитися жити розраховуючи тільки на власні сили.
Відверто кажучи поняття «євроінтеграція» прийняло у свідомості багатьох українців форму такого собі нового «братського союзу». От з росіянами не вийшло, ми тепер з Європою задружим.
Максимум, на що можна розраховувати у стосунках з євроспільнотою, це вигідне співробітництво, анлогічно і з Росією.
вчитись жити "за Януковича"
Якщо вдасться навчитись — матимемо справжнє громадянське суспільство.
Іспит не складено, повторний курс і перездача.
Здається, ми з Вами однодумці. Це тішить. Хоча, знайомлячись з Вашими дописами, іноді кортить влізти в полеміку. І це тішить. Гірший варіант - повна індиферентність. Ну що ж, починаємо повторний курс.
ВідповістиВидалити