четвер, 12 лютого 2009 р.

Донецька стусіада

Начиталась коментарів навколо фіаско присвоєння імені Василя Стуса Донецькому університету, і охопив мене приступ приниження. Особливо шокувало те, що студенти філологічного факультету майже одноголосно проголосувала проти Стусового імені! Спочатку захотілось подивитись в очі цим студентам, потім стало зрозуміло, що над ними є кафедра і вища піраміда. Я не про недолугих політиканів-українофобів, а в принципі задумалась - де ж Україна у Донецьку? Чи не обманюємо самі себе? Та й не про власне українське йдеться, а про культуру і гідність взагалі. З самого початку ця історія нагадувала мені аферу, бо, якщо чесно, нав'язували ім'я Стуса зверху, ніякою демократією тут не пахло. А врешті-решт "наплювали" на Стуса. А нам залишається лише обтертись. Спересердя написала листа Міністрові освіти Вакарчукові. Хоч "знаю, знаю, добре знаю", що цинічна рука якогось клерка натисне delete.



Шановний пане Міністре!


Глибоко схвильована скандалом, який розгорівся навколо імені Василя Стуса у Донецькому університеті. Вважаю, що саме Ваша невчасна ініціатива призвела до того, що вкотре принижена пам’ять нашого національного генія.
Факти свідчать про панування антиукраїнського духу у престижному виші Донецька, очевидно, не тільки в ньому. Замість того, щоб проводити реальну роботу щодо викорінення цієї українофобії, Ви вирішили по-радянськи маркувати перемогу над нею, і тим самим відволікти увагу від серйозної суспільної проблеми. Практично у Донецьку було продемонстровано реальні „успіхи” виховання українського патріотизму у навчальних закладах за всі роки незалежності. Практика окозамилювання у вищій школі успішно процвітала і під час Вашої каденції. Переконана, що Вам треба дати чесну оцінку подіям, що стались, а відтак для початку хоч би вивчити, окрім благополучних звітів та цифр у них, той клімат, що нині панує в університетах країни, хто і чому навчає, до чого закликає, який моральний приклад подає. Зокрема певна, що філологічний факультет у Донецькому університеті засвідчив професійно-моральне банкротство.
Звертаюсь до Вас з вимогою нового стилю роботи, а саме – чесності з собою. Вважаю злочином на всіх посадах у ВШ – від викладачів до міністрів – руйнувати українську шляхетність і миритись з таким ганебним розтлінням, яке править бал у Донецьку.

Зі сподіванням на реакцію Вашого сумління...

3 коментарі:

  1. Загалом висновок правильний, але справа, на мою думку, не у особі Вокарчука. Це реакція на "руки, що ніколи не крали". Президент, бездарно проваливши роль "батька нації" спровокував відразу до всього українського. Кожен урядово - президентський скандал грає на руку тим, хто створює образ жадібного, тупого, продажного хохла. Плюс масла у вогонь підливають тягнибоки з корчинськими.
    Це проявляється у всіх сферах.
    Зневага до корумпованої влади, через страх перед місцевими можновладцями, трансформується у зневагу до української культури.
    Шкода що цього не розуміють у Києві та Львові.

    ВідповістиВидалити
  2. Так, у Львові обожнюють вказувати як решті любити Україну. Жах в тому, що донєцкіє самих себе знущують, махом, не думаючи. Авторка має рацію - відповідальність за паплюження імені Стуса лежить і на Вакарчукові. Питання в тому, яке це виправити якнайшвидше? А?

    ВідповістиВидалити
  3. Звертаюсь до Вас з вимогою нового стилю роботи, а саме – чесності з собою.

    +1, приєднуюся.

    ВідповістиВидалити